Никодим Кондаков: кавалер ордена Почесного легіону и профессор Новоросійського університету
Вченого-археолога, фахівця з історії та культури Візантії, складно асоціювати з якоюсь окремою країною. Він жив, проводив свої дослідження і писав праці у Македонії, Франції, Палестині і, звичайно ж, в Одесі, в якій пройшли певні періоди його наукового життя.
У 1870-ті роки вчений встановлює контакти зі своїми євпропейськими колегами. Це йому дозволило часто бувати у Франції та Італії, де він відстоювати вітчизняну точку зору щодо дослідження Візантії. Через це Кондаков поступово занурюється у вивчення християнської археології.
Після Жовтневої революції 1917 року Кондаков на якийсь час знову опинився в Одесі. Тут у квітні 1919 року він почав диктувати свої щоденники, які стали важливим джерелом для розуміння особистості вченого та гуманіста.
Наприклад, описуючи свою першу велику подорож до Німеччини та Швейцарії, яка відбулася в 1865 році, Кондаков показує майже ідеальний світ, спокійний, в якому є все необхідне для споживання.
Дослідники життя та творчості Кондакова звертають увагу на його статті, опубліковані в одеській газеті "Південне слово", де він навіть працював редактором до моменту своєї еміграції у лютому 1922 року.
На рубежі 1920-х Кондаков стає відомим як публіцист, політичний аналітик. Описуючи політичну ситуацію в Європі, він зупиняється на Франції, яка, на його думку, стає соціальною (але не комуністичною) державою. Там панує порядок, який відповідає “задушевному” бажанню самих робітників.
З іншого боку, він звертає увагу на те, що в Європі назріває змова. На його думку, епіцентр цієї змови - Німеччина, яка програла у Першій світовій війні.
У 1922 році, подібно до великої кількості вчених, філософів, громадських діячів, емігрував. Але, на відміну багатьох, він зміг це зробити без особливих труднощів, оскільки був кавалером ордена Почесного легіону. Це давало йому неформальне заступництво Франції. Саме Франція була тією державою, яка в 1916 році оцінила великий внесок нашого вченого. В 1924 р. до 80-річчя був відзначений орденом "Grand officier" італійської корони та болгарським орденом "За громадянські заслуги".
Вже перебуваючи у Болгарії та Чехословаччині, він ніколи не просив політичного чи іншого притулку. Популярність та наявність ордена відчиняли перед ним двері багатьох храмів науки. Він навіть зміг налагодити своє фінансове становище, засмучене через від'їзд з Росії. У Софії, а потім у Празі відразу він отримав університетську платню. Президент Чехословаччини навіть виділив вченому 30 тис. крон для публікації його праць.
Цей учений був одним із тих, хто створював основи науки на європейському рівні. Його ім'я значилося у списках професорів навчальних закладів, членів різних наукових товариств.
Щоденники Кондакова зберігаються в архівах Праги щоденники (1917-1925). Значна їх частина була опублікована нашою сучасниккою, мистецтвознавцем Іриною Кизласовою.
Віталій Орлов
Коментарі
Дописати коментар