В нас новий Кабінет міністрів, майже новий...
Одесити з досвідом пригадають, безумовно, ці слова: «Вам хочется песен, их есть у меня!». Перифразуючи
цей афоризм, скажу таке: «Вам хочеться реформ, їхні проєкти є у мене». Але,
перш, ніж перейти до викладу моїх проєктів, запевнючитачів та гнидо шукачів:
текст ексклюзивно МІЙ; написано його без послуг ШІ!
Я не вважаю себе фахівцем в галузях економіки та охорони
здоров’я, машинобудування або сільського господарства. Але дещо розумію у питаннях
освіти, в якій упродовж понад трьох десятків літ з’їв, як то кажуть, «пуд солі»,
а, можливо, й більше… Не рахував, бо працюю, тому що це мені сподобається, я знаходжу
контакт із учнями, знаю, кому і як викладати.
Але, як кажуть французи: «Ça sent mauvais !» (Читай – це погано
пахне, смердить). Почувши про відставку кабінету міністрів, я сподівався що і в
освіті будуть зміни, які призведуть до оновлення векторів одної з провідних
галузей будь-якої країни. Адже саме праця вчителів, викладачів, вихователів
лежить в основі вибору професійного шляху людини. Я сподівався, що прийде людина,
яка відмовиться від упровадження НУШа – нищівної стратегії, яка веде пригноблення
здібностей дитини, до обнулювання університетських дипломів. Ні, я помилився.
Я не буду зменшувати заслуг Оксена Лісового як учасника
спротиву російської агресії, але не може художник-кераміст та бібліотекар за
фахом, який потім очолювала «Малу академію наук» (проєкт, який дискредитував себе
ще десь 15 років тому), керувати вельми відповідною галуззю нашого життя.
Віталій Орлов
Далі буде
Коментарі
Дописати коментар